Це був 2011 рік, коли я захворів. Ця історія розповідає про мій досвід психозу, депресії, а потім тривоги. Отже, як це сталося? Що ж, я майже закінчив свою педагогічну освіту, і хоча я піклувався про свою сім’ю в цей час як міг, я знехтував своїм психічним здоров’ям. Для цього я провів би два тижні в психіатричному відділенні в лікарні і, ймовірно, буду приймати ліки до кінця свого життя. На роботі оформили нові контракти, і я вже був у стані підвищеного стресу. Контракти були неправильними, і я наполегливо працював, щоб змінити їх; насправді багато співробітників створили групу електронної пошти. Школа на літо закінчилася, і я не міг відпочити, переглядаючи електронні листи. Швидко в моїй голові виникла теорія змови. Ця теорія включала безпеку моїх дітей і урядових агентів у складний план. Того дня, коли мене доставили в поліцейську машину до відділку швидкої допомоги, я думав, що все врегулював, але минули роки, перш ніж я змирився з тим, що сталося насправді. У першій частині цієї книги розповідається про те, як швидко мене доставили до лікарні, і описується те, що я пам’ятаю про своє перебування там, і про те, наскільки воно було необхідним. Друга частина розповідає про кілька років потому, коли, здавалося, весь світ божеволіє від людей, переодягнених клоунами, які бігають навколо, лякаючи людей, і людей, які намагаються протаранити машини, щоб отримати страховку. Від мене залежало зберігати спокій і продовжувати свою роботу. Мої таблетки від тривоги допомагали, але іноді я відчував, як у моїх венах тече тривога. Життя день за днем допомогло та обговорення речей з моїми колегами. Ми всі були в одному човні, і, звичайно, все могло стати краще. У моїй школі були численні скорочення, які не сприяли поведінці учнів і навчальному навантаженню. Остання частина розповідає про науку та докладно розглядає причини мого поганого психічного здоров’я та кроки, які я міг би вжити, щоб його покращити. Це моя історія, як не дивно, я вважаю себе одним із найбільш щасливих.